Часто ми стикаємось у своєму житті з негативними емоціями. Особливо гостро вони можуть проявлятися зараз. Вони  можуть виникати через різні причини: після спілкування з неприємною для вас людиною, після конфлікту, негарного закінчення справи, після образи чи сварки.

Від емоцій залежить наш настрій, наше самопочуття. Коли нас переповнюють негативні емоції, то  ми не можемо якісно виконувати свою роботу, не можемо збудувати гарних взаємовідносин.

Ми повинні навчитись позбавлятись таких негативних емоцій.

Щоб позбутися таких емоцій  існує багато  методів. Одим із кращих, на мою думку, є седонський метод.

Седонський метод був розроблений відомим американським психологом Гейлом Двоскіним. Його мета заключається у відпусканні негативних емоцій, які з’являються у нашому житті. Коли ми прибираємо негативні емоції , то відповідно ми прибираємо  негативний заряд і таким чином вносимо позитивну енергію і ситуація вирішується сама собою.

Що ж потрібно робити, щоб звільнитись від негативних емоцій:

  1. Уявіть ситуацію, яка вас хвилює. Що ви відчуваєте, коли згадуєте про ситуацію?
  2. Чи готові ви прийняти це почуття прямо зараз? Проговоріть його. Скажіть про себе «Я приймаю це почуття…»
  3. Чи змогли б ви в цей момент відпустить те почуття, яке виникає, бажання, відчуття? Що для вас було б краще: відпустити, чи за нього триматись. Проговоріть це.
  4. Коли готові відпустить?Проговоріть коли: прямо зараз я відпускаю…

Можете навіть уявить як ви відпускаєте ці негативні почуття разом з глибоким видихом. Або уявіть, що ви тримаєте їх в руці, а потім відпускаєте.

Ці запитання потрібно задавати щодо певної ситуації до того моменту, коли емоційний  стан не покращиться.


 

Пам'ятка "Як досягти успіху"

Як зберегти психічне здоров'я в умовах карантину

Як підтримати позитивний емоційний стан в умовах карантину

Психолог_Covid.jpg


 Пам’ятка

Як досягти успіху

  1. Впевненість – це запорука успіху. Якщо будеш недооцінювати себе – це призведе до невдач, конфліктів.
  2.   Тебе постійно оточують люди, які люблять тебе і завжди підтримують (батьки, друзі, вчителі). Не будь байдужим до них:допомагай, підтримуй.
  3. Умій планувати свою роботу.  Ніколи не відкладай сплановану роботу на «потім».
  4. Завдання і цілі став перед собою такі, які ти зможеш досягти.
  5. Будь завжди відповідальним за свої вчинки.
  6. Ти повинен розуміти, що від тебе залежить твоя безпека, твоє здоров’я.
  7. Ніколи не втрачай надію. Будь рішучим, активним, адже успіх залежить саме від тебе.

    Як зберегти психічне здоров’я в умовах карантину

    1. Прийміть факт про карантин як неминуче, адже  цим ми зберігаєм своє здоров’я та здоров’я близьких.
    2. Намагайтеся добре харчуватися , висипайтесь.
    3. Складіть детальний розпорядок дня та дотримуйтесь його.
    4. Якщо емоції «зашкалюють», не тримайте їх в собі. Випустіть їх не завдаючи шкоди навколишнім ( побийте подушку, створіть образ на малюнку і розірвіть його, опишіть свої хвилювання і т.д.).
    5. Займіться творчістю, адже творчість допомагає відволіктись, а дрібна моторика рук  дає нам розслаблюючий вплив і стимулює роботу мозку.
    6. Дотримуйтесь інформаційної гігієни. Не слідкуйте постійно за новинами. Відведіть для цього конкретний час (але не робіть цього зранку та  перед сном).
    7. Подумайте: а можливо це час для того,  щоб закінчити старі справи і подумати про плани на майбутнє?
    8. Як підтримати позитивний емоційний стан в умовах карантину

      Настав такий час, коли ми змушені надовго залишатися вдома. Комусь це подобається, а для інших це виявилось занадто великим випробуванням. Це свого роду ще й перевірка сім’ї на міцність, адже для кожної людини важливо мати особистий простір і час.

      Як же зробити так, щоб всім було комфортно ще й зберегти позитивний емоційний стан в умовах карантину:

      1. Розподіліть права та обов'язки кожного члена сім'ї на час карантину, незалежно від віку.
      2. Не бійтеся ділитися своїми емоціями, говорити про те що турбує. Адже проблему можна вирішити лише тоді, коли вона буде проговорена.
      3. Відведіть час для усамітнення.
      4. Заплануйте спільну справу: можна малювати, збирати пазли, грати в настільну гру і т.д.
      5. Добре харчуйтеся і висипайтеся, адже організм -  це єдине ціле, а поганий сон і їжа розхитують нервову й імунну системи.


 

1sentabraПочаток навчання дитини у школі – це дуже відповідальний і досить складний період у її житті. В цей час відбувається багато змін у житті – нове оточення, нові взаємовідносини, а також нові обов’язки. Змінюється також і вид діяльності: гру вже має замінити навчання. Легше пристосуватися дитині до нових умов буде тоді, коли дитина буде готовою до шкільного навчання.

Деякі батьки вважають, що якщо їхня дитина вміє читати, писати і рахувати – вона повністю готова до школи. Але це хибне переконання, бо ці вміння не є залогом успішного навчання.

Існує поняття психологічна готовність до школи.

Психологічна готовність до школи – це такий рівень психічного розвитку дитини, який створює умови для успішного опанування навчальної діяльності. Психологічна готовність включає:

- мотиваційну;

- інтелектуальну;

- емоційну-вольову;

- особистісну.

Мотиваційна готовність відображає бажання чи небажання дитини навчатися. Вона дуже важлива, бо від неї залежить входження дитини в нову для неї діяльність, яка відрізняється від ігрової своєю обов’язковістю, розумовим напруженням, необхідністю подолання труднощів тощо. Тому батькам потрібно підтримати в дитині його прагнення стати школярем. Ваша щира зацікавленість в його шкільних справах і турботах, серйозне ставлення до його перших досягнень і можливих труднощів допоможуть підтвердити значущість його нового положення і діяльності. Дозвольте дитині приймати участь у виборі шкільного приладдя для навчання, адже вона сприймає їх, як нові іграшки.

Інтелектуальна готовність дитини до школи передбачає

1)обізнаність, яка характеризується обсягом знань про навколишній світ: живу й неживу природу, деякі соціальні явища тощо;

2) Рівень розвитку пізнавальної сфери, довільною концентрацією уваги, аналітичним мисленням (здатністю розуміти суттєві ознаки і зв’язки між явищами), логічним запам’ятовуванням. На момент початку навчання у школі дитина має володіти певним запасом знань про навколишній світ, про себе, про природу, про інших людей, про стосунки між людьми. Наприклад, дитина має знати: своє ім'я, прізвище, основні кольори, основні геометричні фігури. Володіти поняттям «більший»-«менший», «вищий»-«нижчий», «ширший»-«вужчий». Бажано, щоб дитина орієнтувалась у просторі (знала де права рука, розуміла поняття «під», «над», «біля», «між»). Дитина має вміти аналізувати, встановлювати зв’язки, порівнювати, аналізувати, узагальнювати.

Безумовно, легше буде навчатись тій дитині, у якої гарно розвинута пам’ять.Дуже бажаним для успішного навчання є вміння дитини відповідати на запитання, уміти висловлювати свої думки. Передумовою цих вмінь є достатній словниковий запас дитини. Якщо Ви хочете, щоб Ваш малюк добре навчався, із радістю відвідував школу – допоможіть йому. Читайте малюку книжки: казки, вірші, оповідання. Після того, як казка прочитана, попросіть, щоб малюк переказав прочитане. Розвивати мислення, увагу, пам’ять, дрібну моторику, розширювати словниковий запас можна і під час спеціальних ігрових занять із малюком (саме гра перетворює нудне навчання на яскраву, цікаву пригоду), і під час щоденного побутового спілкування. Наприклад, коли Ви гуляєте з малюком, розказуйте йому про те, яка зараз пора року, що відбувається у природі; якого кольору проїхала машина; яке дерево вище, а яке нижче. Розказуйте різні відомості про навколишній світ. Розширювати словниковий запас малюка можна за допомогою гри «Хто більше?»: загадайте якийсь предмет, чи явище, і називайте його ознаки: хто більше назве? Наприклад: «сніг» - білий, холодний, блискучий, іскристий, м’який, ранній, несподіваний, глибокий, дрібний, пухнастий, лапатий і т. д.

Достатній розвиток м’язів руки, вміння виконувати пальчиками дрібні дії (наприклад, нанизувати намистинки) буде запорукою того, що дитина легко навчиться писати. Щоб розвинути дрібні м’язи руки, надавайте малюку можливість ліпити, малювати, розфарбовувати розмальовки; вирізати чи виривати пальчиками обведені фігурки.

Емоційно-вольова готовність передбачає вміння:

•робити не лише те, що подобається, а й те, що необхідно зробити (довільність поведінки);

• поставити мету, виявити певні зусилля у випадку подолання перешкод, оцінювати результати своєї діяльності.

• розуміти й адекватно виражати свої емоції;

• свідомо підкорятися загальним правилам та вимогам;

• уважно слухати й виконувати самостійно найпростіші усні вказівки дорослого;

• самостійно діяти за зразком (точно відтворювати, діяти за аналогією).

Чи має Ваш малюк прості, але постійні доручення (наприклад поливати квіти)? Чи прибирає за собою іграшки? Чи застеляє свою постіль (нехай і з Вашою допомогою)? Чи не перебиває Вас під час розмови? Чи має терпіння?

Давши відповідь на ці прості запитання, ви дізнаєтесь, чи сформована у малюка емоційно-вольова готовність.

Особистісна готовність передбачає самооцінку дитини шестирічного віку. До початку навчання в школі у дитини має бути сформована адекватна самооцінка. Самооцінка визначає характер ставлення до різних видів діяльності, впливає на взаємини однолітками, вчителем, стимулює або затримує просування школяра в навчальній діяльності.

Отже, від батьків багато залежить, як дитина буде ставитись до школи, до навчання загалом. Не залякуйте дитину школою, фразами подібними до такої: «Ось підеш у школу – там тобі покажуть!»

Налаштовуйте малюка на школу позитивно: «У школі буде цікаво, радісно, ти дізнаєшся багато нового і корисного».

Бажаємо Вам, щоб навчання дитини в школі приносило лише одні приємні емоції.


 
© 2020 ОЗНЗ Радомишльська гімназія. All Rights Reserved.